КРИТЕРІЇ ОПОРНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СТОПИ ЛЮДИНИ

Анотація

У статті приведено результати дослідження параметрів опорних характеристик стопи людини. Біомеханіка стопи завжди розглядається з точки зору її опорної та ресорної функцій. При перенавантаженнях систем, що підтримують склепіння - порушуються функції стопи, спотворюється, в цілому, руховий стереотип, відбуваються небажані перерозподіли сил, які передаються на інші відділи опорно-рухового апарату, в результаті чого виникають відхилення від норми, а потім фіксуються патологічні зміни. Провідне місце серед захворювань опорно-рухового апарату займають різні деформації стоп. Діагностика постави людини не була б повною без вимірювання і оцінки стану опорно-ресорних властивостей стопи. Для об’єктивної оцінки розподілу навантаження, викликаного вагою тіла людини та його впливу на локомоції, необхідні клінічний аналіз руху та постурологічне обстеження. При аналізі навантажень на стопу, необхідно враховувати ударні навантаження, як один з видів динамічних. На даний час опорні властивості стопи людини досліджені не повною мірою. Проте більшість вітчизняних та зарубіжних дослідників сходяться на думці про те, що впливати на правильне формування склепіння стопи набагато ефективніше профілактичними методами у дитячому віці.

Мета дослідження – підвищення точності оцінювання біомеханічних параметрів стопи людини внаслідок оцінки впливу опорних навантажень на відповідні фази циклу кроку людини. Предметом цього дослідження є біомеханічні, а саме опорні характеристики стопи. Поставлені завдання вирішуються шляхом розробки нового комплексного методу аналізу опорного навантаження, який дозволяє оцінити статичну та динамічну складові навантаження на стопу, та зводиться до визначення меж опорних характеристик. В якості об’єкта обрано декілька груп досліджуваних: контрольна (умовно здорова) та три експериментальні групи з ураженням опорної функції стопи різного ступеня складності. В ході досліджень, встановлено, що максимальний контакт з опорою, за одиницю часу має передній відділ стопи (фаза відштовхування), далі – задній відділ (фаза приземлення) і найменший – середній відділ (фаза перекату). Чим більша швидкість переміщення та довжина кроку, тим більший коєфіцієнт ударних навантажень, а їх пік припадає на передній та задній відділи стопи.

Встановлено, що у людей з вкороченням довжини однієї з нижніх кінцівок, зі збільшенням різниці в довжині підвищується сумарне навантаження на опорну кінцівку, та зменшується сила переднього поштовху. Доведено, що фактор опорної сили (статична та динамічна складові), може використовуватися в якості діагностичного критерію, який впливає на визначення деформації стопи. На основі розрахунку коєфіцієнтів детермінації зроблено припущення, що наявність певної деформації стопи частково залежить від фактору опорної сили. Практичне значення отриманих результатів полягає у вдосконаленні існуючих методів дослідження біомеханічних параметрів комплексним інтегральним оцінюванням особливостей стояння та ходи, циклу кроку та опорно-ресорних властивостей стопи. Також результати можуть бути використані в науково-дослідній діяльності та слугувати експертною оцінкою функціональних порушень у пацієнтів з ураженням опорно-рухової і нервової систем, вестибулярними порушеннями.